(093) 955-56-44

 

Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан»

Судова реформа

Контакти

Підтримати

Приєднатися

Про нас

Головна

 

Звільнити Генпрокурора Венедіктову: impossible is nothing?

 

25 січня 2021р.

 

“Які б ми не були гарні і з гарними побажаннями, і очима, і кроками, і відкритим серцем, якщо немає в тебе результату, - до побачення”. Ці слова Президент України Володимир Зеленський сказав перед звільненням з посади Генпрокурора Руслана Рябошапки.

 

Наступником Рябошапки стала Ірина Венедіктова, ексдепутатка від “Слуги народу”, яка перед призначенням на посаду Генпрокурора декілька місяців виконувала обов’язки керівника Державного бюро розслідувань (ДБР).

 

Хто ж така Ірина Венедіктова?

 

Її батько є генерал-майором міліції та має ступінь доктора юридичних наук. Більшу частину життя працював у Харківському університеті внутрішніх справ, обіймав посаду проректора з навчальної роботи. Мати Генпрокурорки теж займалася науковою та викладацькою роботою, працювала в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого та Харківському національному університеті внутрішніх справ,  є кандидаткою юридичних наук.

 

Не дивно, що саме в Харківському університету внутрішніх справ навчалася і сама Венедіктова, де отримала диплом із відзнакою. За даними головного редактора Цензор. НЕТ Юрія Бутусова у цьому ж ВНЗ вона також отримала звання капітана міліції.

 

Потім із 2000 по 2004 роки Венедіктова викладала у приватному ВНЗ під назвою “Харківський гуманітарний університет “Народна українська академія”. В 2003 році захистила кандидатську дисертацію на тему: “Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні”. Після цього 15 років працювала у Харківському національному університеті ім. Каразіна, поєднувавши цю роботу з практичною діяльністю. В цей же період у 2013 році захистила докторську дисертацію на тему “Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві”.

 

Цікаво, що у 2015 році Ірина Венедіктова намагалася стати суддею Верховного Суду, але вибула з конкурсу, бо отримала не отримала достатньо балів за результатами іспиту.

 

У 2018 році вона стала радницею Володимира Зеленського з правових питань і входила до його передвиборчого штабу, була експертом з питань реформи судової системи. Влітку 2019 року обрана народною депутаткою від “Слуги народу” (№3 у партійному списку) та очолила Комітет з питань правової політики.

 

Проте вже за 4 місяці склала мандат і була призначена на посаду тимчасової виконувачки обов'язків Директора ДБР, замінивши на цій посаді Романа Трубу. Але й тут довго не протрималася. 17 березня 2020 року Зеленський призначив Ірину Венедіктову Генеральним прокурором.

 

Її чоловік,  Денис Колесник, працює у кіберполіції. Після обрання Венедіктової нардепом та головою комітету Верховної Ради з питань правової політики, його кар’єра пішла вверх. Він був переведений з Харкова до Києва, де зайняв посаду заступника начальника Департаменту кіберполіції Нацполіції України та отримав підвищення у званні до полковника.

 

“Досягнення” на посаді Генерального прокурора України

 

17.03.2020 на засіданні Верховної Ради України на той час ще кандидатка на посаду Генерального прокурора Ірина Венедіктова обіцяла не зливати та не продавати кримінальні справи:

 

"Я зроблю все для того, щоб ви ніколи не подумали, що це рішення було помилкою. Я обіцяю народу України виконувати свої обов'язки добросовісно, чесно і сумлінно. Я обіцяю не продавати справи, не зливати їх ... Я обіцяю не повертати прокурорських оборотнів, обіцяю прокурорам відновити потужну державну інституцію, щоб вони почувалися незалежними".

 

Давайте перерахуємо, що ж вдалося зробити Ірині Венедіктовій за 10 місяців роботи.

 

Провал реформи органів прокуратури

 

Судіть самі. перший етап реформування, який стосувався прокурорів центрального рівня був досить успішний: із 1339 прокурорів ОФісу Генерального прокурора лише 610 подолали атестацію (близько 45%). Проте він відбувся ще за попереднього керівника Руслана Рябошапки, до якого насправді теж є чимало запитань.

 

Але вже на етапі реформи регіональних прокуратур відбувся повний провал. Більшість прокурорів писали однакові відповіді на практичні завдання, оскільки вони були заздалегідь злиті в інтернет. Ефективність співбесід була дуже низькою і більшість сумнівних кандидатів з легкістю долали їх. В результаті майже 66 % прокурорів залишилося на своїх посадах. Яскравим прикладом ставлення Ірини Венедіктової до реформування органів прокуратури стала її спроба прибрати громадськість із процесу реформи.

 

А найголовнішим є те, що відбулася консервація існуючої системи, а принципи та підходи в роботі прокуратури, яку Венедіктвоа називає “око государеве”, залишилися незмінними.

 

Ганебні призначення

 

Менше, ніж за рік роботи, Ірина Венедіктова встигла призначити:

 

  • Романа Говду (на посаду свого першого заступника), який у прокуратурі провів все своє життя, а під час подій Революції Гідності очолював відділ нагляду за дотриманням законів органами МВС. Говда також засвітився на “плівках ОАСК”, коли приходив до голови суду Павла Вовка домовлятися за потрібне йому судове рішення;
  • Максима Якубовського (на посаду свого заступника), який раніше працював на Віктора Медведчука. Згідно з розслідування PROSUD, саме цією роботою Якубовський пояснював походження своїх статків. Журналіст-розслідувач Дмитро Гнап показував відео від 2013 року, на якому Якубовський брав участь у заході "Українського вибору" Віктора Медведчука і казав, що "ми, в "Українському виборі" вважаємо...", а на офіційному профайлі юриста Якубовського на сайті Спілки адвокатів було вказано телефон, який збігався з номером телефону центрального офісу "Українського вибору";
  • Олексія Симоненка (на посаду свого заступника), який з кінця 90-х років працював у прокуратурі, а з 2010 по 2019 роки – у Службі безпеки України, навіть отримав кілька нагород від тодішнього глави СБУ Валерія Хорошковського та експрезидента Віктора Януковича. В Офісі Венедіктової Симоненко курує чимало резонансних розслідувань, наприклад щодо вбивства Катерини Гандзюк та Павла Шеремета, справу Сергія Стерненка. Він також виконує для Венедіктової “грязну роботу”, наприклад саме він поставив свій підпис під постановою про передачу справи заступника глави Офісу Президента Олега Татарова з НАБУ до СБУ;
  • Олега Кіпера (на посаду головного прокурора Києва), який підпадав під люстрацію, але у вересні 2019 року Окружний адміністративний суд Києва повернув йому посаду;
  • Миколу Петришина (на посаду заступника військового прокурора Центрального регіону), який раніше був звільнений з посади прокурора Тернопільської областів, бо відразу після призначення напився на роботі і погрожував підлеглим, що буде їх "їб*ти як тупих свиней" за невиконання вказівок;
  • Святослава Піскуна (на посаду свого позаштатного радника), який працював в органах прокуратури ще з 80-х років, тричі очолював Генпрокуратуру та неодноразово змінював політичні кольори та союзників. Менше ніж за місяць Венедіктовій довелося його звільняти, нібито через те, що він дуже активно займається політичною діяльністю

 

І це ще не всі сумнівні призначення одіозних кандидатів. Зокрема, з десяти штатних радників Венедіктової із державною зарплатою, п’ятеро були колишніми прокурорами, які не пройшли атестацію і були звільнені через сумніви у їх доброчесності чи професійності.

 

Блокування розслідувань щодо народних депутатів

 

За законом тільки Генпрокурор може відкривати справи щодо народних депутатів. Саме таку процедуру, всупереч обіцянкам реального зняття недосторканості, протягнули парламентарі наприкінці 2019 року. При цьому виключно Генпрокурор або керівник САП може здійснити письмове повідомлення про підозру нардепу.

 

І такі “ексклюзивні” права Ірина Венедіктова вже неодноразово використовувала на користься фігурантів антикорупційних справ чи журналістських розслідувань. Серед таких кейсів можна згадати про "слуг народу" Олександра Юрченка та Павла Халімона:

 

  • У липні 2020 року Венедіктова відмовилась відкрити кримінальне провадження щодо нардепа від "Слуги народу" Павла Халімона, попри аудіозаписи, які можуть свідчити про ймовірне вимагання ним хабарів. Нардеп разом із своєю довіреною особою нібито пропонували екснардепу та агробарону із Чернігвщини Олегу Дмитренку вирішення проблем з органами правопорядку та сприяння аграрному бізнесу в обмін на 40 мільйонів гривень і подальшу співпрацю (“30 зараз і 10 після збирання кукурудзи, а потім 50/50, якщо хочеш далі працювати”).
  • У вересні 2020 року інший нардеп від Слуги народу Олександр Юрченко отримав підозру від НАБУ у тому, що він нібито за гроші обіцяв “правки” до законодавства і допомагав впливати на членів свого Комітету. За даними слідства він у “завуальованій формі” попросив надати йому через посередника 13 тис дол. за внесення пропозицій до законопроєкту та у подальшому 200 тис дол. для підкупу народних депутатів-членів Комітету. Незважаючи на це, підозру йому вдалося вручити лише після суспільного розголосу, хоча ще за два дні до цього Венедіктова з трибуни Верховної Ради заявляла про те, що для підозри поки що недостатньо підстав. За цю заяву, до речі, вона отримала звинувачення від НАБУ у маніпуляціях.

 

Покривання нардепів за допомогою механізму “зняття” недоторканності не обмежилося тільки цими двома нардепами.

 

Так, Генпрокурорка Венедіктова відмовляла у відкритті кримінальних справ стосовно агентів російського впливу Олександра Дубінського і Андрія Деркача. Центр протидії корупції подав Венедіктовій заяву щодо ймовірної державної зради, вчиненої цими нардепами, але в Офісі Венедіктової відмовили у відкритті провадження і пояснили це нібито “відсутністю фактичних даних щодо вчинення злочину”. Пізніше суд все ж зобов’язав її зареєструвати провадження, а вказані нердепи навіть потрапили під санкції  Мінфіну США.

 

Можна також згадати і про нардепа-кнопкодава Андрія Іванчука, якого журналісти пов'язують дружніми стосунками з Арсеном Аваковим. Венедіктова відмовилася реєструвати провадження, незважаючи на те, що факт кнопкодавства був зафіксований на відео і набув розголосу.

 

Намагання переписати КПК у власних цілях

 

За повідомленням ЦПК, Ірина Венедіктова дала своїм заступникам офіційне доручення внести пропозиції до законопроєкту, основною метою якого є захист Олега Татарова від НАБУ. Зокрема, цим законопроектом передбачено втручання у підслідність НАБУ та підсудність ВАКС. Ним знищують виключну юрисдикцію НАБУ щодо справ ТОПкорупції і завалюють детективів дрібними справами, а також надають Генпрокурору право забирати у НАБУ будь-які розслідування “у зв’язку з необхідністю забезпечення об'єктивності та неупередженості досудового розслідування”.

 

Тиск на САП

 

У травні 2020 року Ірина Венедіктова записала відео, на якому звинуватила керівництво й прокурорів САП у бездіяльності та неналежному виконанні службових обов‘язків і пообіцяла реакцію з боку свого Офісу. У відповідь прокурори САП опублікували відкритий лист, в якому нагадали Венедіктовій про те, що Генпрокурор не має права давати вказівки прокурорам САП та втручатися у їх повноваження.

 

Як би там не було, але за декілька місяців керівник САП Назар Холодницький достроково покинув свою посаду, написавши заяву про звільнення за власним бажанням. Після цього повний контроль над Антикорупційною прокуратурою в частині визначення і зміни групи прокурорів, підписання підозр по спецсуб’єктам отримала Ірина Венедітктова.

 

“Злиття” справ НАБУ

 

    1) справа “ВіЕйБі” банку:

 

У червні 2020 року Венедіктова незаконно закрила справу стосовно заволодіння 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту НБУ, наданого для ПАТ “ВіЕйБі Банк” Олега Бахматюка. При цьому формальним приводом для закриття провадження стало незаконне рішення Печерського райсуду м.Києва, який взагалі не мав права розглядати справу, оскільки розслідування перебувало у підслідності НАБУ. Пізніше Апеляційна палата Антикорупційного суду скасувала це рішення і справу було поновлено.

 

Також Офіс генпрокурора з червня блокує екстрадицію Олега Бахматюка із Австрії. У Венедіктової вимагають від детективів довести законність розшуку. При цьому Апеляційна палата ВАКС ще у травні дозволила заочний арешт Бахматюка, а отже підтвердила обґрунтованість підозри НАБУ.

 

    2) справа Роттердам+:

 

Спершу Ірина Венедіктова відмовила НАБУ у поновленні незаконно закритої справи Роттердам+,  збитки у якій сягають 39,9 млрд грн. А після того, як ВАКС все-таки визнав постанову прокурора САП Віталій Пономаренка про закриття кримінального провадження незаконною, вона проігнорувала прохання детективів відсторонити прокурора САП Віталія Пономаренка від справи. В результаті він повторно закрив справу.

 

    3) справа про рекордний хабара у 5 млн доларів:

 

В останній день 2020 року НАБУ ТА САП заявили про тиск із боку окремих осіб Офісу Генерального прокурора та Печерського районного суду міста Києва, через який міністр часів президента Януковича  Злочевський може уникнути відповідальності за організацію надання хабара у 5 млн дол. США за закриття кримінальної справи.

 

Незважаючи на те, що розслідування уже було завершене, Печерський районний суд міста Києва у грудні 2020 року таємно ухвалив незаконне рішення, яким вчергове зобов’язав Венедиктову забрати справу в НАБУ та передати до “іншого органу досудового розслідування”. Більше того, Печерський суд відмовився надати відповідну ухвалу прокурорам САП, але передав її представнику Офісу Генпрокурора, який не є поцесуальним керівником у справі.

 

НАБУ І САП зазначили, що такої кількості явно незаконних дій органів прокуратури та органів судової влади вони не спостерігали за весь період свого існування.

 

    4) справа заступника глави Офісу Президента Татарова:

 

У цій справі Офіс Генпрокурора та й сама Ірина Валентинівна відзначилися по особливому. Намагаючись врятувати заступника глави Офісу Зеленського вони вдалися до безпрецедентного втручання в справи НАБУ та САП:

 

  • незаконно, без жодних правових підстав змінили групу прокурорів, щоб заблокувати підозру Татарову;
  • активно сприяли в легалізації незаконного рішення Печерського райсуду, щоб допомогти підозрюваним;
  • за допомогою цього рішення Офіс Венедіктової врешті забрав справу у НАБУ і передав її до СБУ;
  • після цього керівництво Офісу Генпрокурора ще раз змінило процесуальних керівників у справі, призначивши туди більш лояльних прокурорів;
  • ці прокурори одразу відкликали клопотання про тримання під вартою для Татарова і заявили про сумніви в обґрунтованості підозри;
  • незважаючи на те, що ВАКС визначив, що справа підслідна за НАБУ, Венедіктова не вчиняє жодних дій щодо її повернення детективам;

 

    5) справа “плівок ОАСК”:

 

Нагадаємо, що НАБУ підозрює голову ОАСК, Павла Вовка та ще шістьох суддів ОАСК, ексголову Державної судової адміністрації Зеновія Холоднюка, 2-ох ексчленів ВККС та одного адвоката у створенні злочинної організації з метою захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над ВККС, ВРП та створення штучних перешкод у їхній роботі. І у цій справі є одразу декілька епізодів, які свідчать про ознаки “злиття” справи Офісом Генпрокурора та штучні перешкоди детективам та прокурорам.

 

Епізод № 1: Керівництво Офісу генпрокурора намагалося зірвати слідчі дії НАБУ.

 

Згідно з аудіозапису, який оприлюднив інтернет-портал Цензор.нет, керівник одного із департаментів Офісу Венедіктової Олександр Панов погрожував  "наслідками" прокурорам, які готувалися проводити слідчі дії щодо ОАСК: " Ви хочете, щоб я поговорив по-нормальному? Я можу поговорити по-нормальному. Можу поговорити в іншому руслі. Ми повинні просто знати. Я не знаю. Ірина Валентинівна (Венедиктова –ред.) не знає, заступник Симоненко не знає. Далі перераховувати? Я думаю, не треба.”

 

Епізод № 2: Венедіктова скоротила посаду свого заступника Андрія Любовича, який  погоджував підозри суддям ОАСК та надава дозвіл на проведення обшуку в суді.

 

Епізод № 3: Венедіктова спробувала легалізувати незаконне рішення Печерського суду, яким справу намагаються забрати у НАБУ.

 

На початку серпня 2020 року слідчий суддя Печерського райсуд Києва Сергій Вовк постановив незаконну ухвалу, якою зобов’язав Ірину Венедіктову забрати в справу в НАБУ та передати її до іншого органу досудового розслідування.  Це рішення наразі оскаржується прокурорами САП до Апеляційної палати ВАКС. Але Венедіктова, намагаючись підіграти підозрюваним,  ініціювала роз'яснення рішення, ймовірно щоб використати його для передачі справи.

 

Епізод № 4: Венедіктова саботує ініціювання перед ВРП питання щодо затримання та тримання під вартою підозрюваних суддів ОАСК.

 

Ще у листопаді 2020 року детективи направили Ірині Венедіктовій відповідні проєкти клопотань до ВРП щодо надання дозволу на затримання та тримання під вартою підозрюваних суддів ОАСК, які грубо ухиляються від виконання своїх обовʼязків та не з’являються на виклики до ВАКС. НАБУ стверджує, що до таких дій детективи змушені були вдатися через відсутність інших законних шляхів для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних.

 

Ймовірне порушення правил декларування

 

Ірина Венедіктова була фігуранткою кримінального провадження НАБУ щодо недекларування годинника Hublot Big Bang, вартістю близько 10 тис євро. Зокрема цей годинник був помічений на її руці у березні 2020 року, коли вона вже очолили Офіс Генпрокурора. Пізніше справу закрили через рішення КСУ про скасування відповідальності за брехню в деклараціях.

 

Сумнівна оренда держдачі та отримання компенсації чоловіком

 

У жовтні 2020 року журналісти програми “Схеми” написали про те, що Венедіктова взяла в оренду держдачу за вдвічі меншу ціну від розрахункових цін Державного управління справами. За резиденцію у Пущі-Водиці, загальною площею 675,1 кв.м, що складається з житлового будинку на 6 кімнат та інших допоміжних приміщень сім’я Генпрокурорки щомісячно платить 63 тисячі 990 гривень, тоді як офіційна ціна мала б бути вдвічі більшою – 115 тисяч гривень.

 

Не відстає від Генпрокурорки і її чоловік. ВІдповідно до розслідування журналістів Bihus.info, у листопаді 2020 року він звільнився з посади заступника начальника департаменту кіберполіції та поновився на службі вже через 10 днів. Проте за цей час встиг отримати вихідну допомогу при звільненні та інші виплати на майже 750 тисяч гривень.

 

***

 

Восени 2020 року в інтерв’ю для "BBC News Україна" Володимир Зеленський заявив: "Якщо зараз діючий генпрокурор, новий генпрокурор, якщо вона - це вона, жінка, професійна жінка - якщо вона до кінця року не покаже свого результату, їй я дам таку саму відповідь (маючи на увазі звільнення - ред)".

 

У грудні минулого року прессекретар президента Юлія Мендель з цього приводу зазначила у коментарі для “Української правди, що: “Рік ще не закінчився, не було ще звіту генерального прокурора про роботу в цьому році. Тож для остаточних висновків ще зарано".

 

Враховуючи все описане вище хочеть знову зацитувати Президента України Володимира Зеленського:  “Моя особиста думка дуже проста: немає результату — не маєш займати місце. Я президент ставлю собі те ж саме.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Copyright © 2020 Автомайдан